Попередники мають важливе значення для вирощування кукурудзи на зерно, оскільки вони впливають на структуру ґрунту, його фітосанітарний стан і вологозабезпеченість. Вибір попередньої культури залежить від регіону, кліматичних умов та особливостей обробітку поля.

Рекомендовані попередники:

  1. Зернові колосові культури (пшениця, ячмінь) — оптимальні попередники, оскільки залишають після себе менш виснажений ґрунт і не поширюють шкідників, спільних з кукурудзою.
  2. Зернобобові культури (горох, соя) — сприяють збагаченню ґрунту азотом і поліпшують його структуру.
  3. Багаторічні трави — створюють хорошу структуру ґрунту, але їх використання потребує додаткового очищення поля від решток.

Попередники, яких слід уникати:

  • Соняшник, цукровий буряк, суданська трава — сильно висушують ґрунт і сприяють накопиченню шкідників (зокрема кукурудзяного метелика).
  • Просо — може сприяти поширенню спільних шкідників з кукурудзою.

Як висновок, кращими попередниками є:

  • ті, корі залишають після себе велику кількість вологи у грунті;
  • котрі залишають найменшу кількість насіння однорічних і дворічних бур’янів та їх коренів;
  • котрі не мають спільних з кукурудзою хвороб і шкідників.

Особливості обробітку ґрунту, в залежності від попередників:

  • Після колосових культур рекомендується дискування на глибину 6–8 см з наступною оранкою на 27–30 см.
  • Після багаторічних трав застосовують глибоке розпушення важкими боронами.
  • На забур’янених полях доцільним є напівпаровий обробіток або посів сидеральних культур (гірчиці, редьки), які заорюють восени для поліпшення структури ґрунту.

При вирощуванні кукурудзи важливо враховувати рівень зволоження регіону. У зонах недостатнього зволоження особливо важливо уникати попередників, що виснажують ґрунтову вологу.

Ці рекомендації дозволяють зменшити ризики хвороб і шкідників, забезпечити оптимальні умови для розвитку кукурудзи та підвищити її врожайність.

Включення альтернативних культур у коротку сівозміну зменшує поширення супутніх хвороб, що сприяє підвищенню врожайності кукурудзи.

Найменші показники врожайності спостерігалися при вирощуванні кукурудзи два роки поспіль, що зумовлено ураженням кореневої системи хворобами та впливом мікотоксинів. Зміна попередника, наприклад, на яру пшеницю, сою, ріпак або горох, забезпечувала підвищення врожайності в середньому на 43%. При цьому після гороху врожайність кукурудзи зростала на 12-15% у порівнянні з пшеницею, соєю або ріпаком.

Горох, зокрема, покращує інтенсивність росту кукурудзи та сприяє формуванню більшого врожаю завдяки збільшенню розміру рослин і ефективнішому використанню поживних речовин.